Ректор НУЦЗУ
генерал-лейтенант
служби цивільного захисту
Садковий Володимир Петрович

Шановні друзі!

Рятування людини у будь-якій надзвичайній ситуації — бла­городний, відповідальний і, водночас, небезпечний і складний шлях тих, хто за покликом серця обрав про­фесію рятувальника. Ці смі­ливі, мужні й рішучі люди у нелегкій соціально-еконо­мічній і політичній ситуації сьогодні з честю виконують свій обов'язок перед наро­дом, демонструючи наполег­ливість у виконанні постав­лених завдань.

Впроваджуючи в життя девіз — «Запобігти, врятувати, до­помогти», вони у скрутну го­дину завжди на сторожі життя і здоров'я громадян України, долають наслідки надзвичай­них ситуацій, надають допо­могу тим, кого спіткало лихо. Народна "Служба порятунку 01" — єдина служба, що зав­жди поруч із людьми, завжди у повній боєготовності. І висо­кокваліфіковані фахівці своєї справи, яких готує Універси­тет цивільного захисту Укра­їни, провідний вищий нав­чальний заклад цього про­філю, завжди були, є і будуть взірцем високої професійної підготовки, самовідданості і мужності.

детальніше »

Наша держава стала незалежною відносно недавно, а саме 24 серпня 1991 року. І саме з цього дня територія України є неподільною та недоторканою. Звичайно, наша країна дуже молода, проте й за ці 20 років ми все ж таки досягли певних результатів. Зараз Україна не надто сильна, на жаль, подекуди не виконуються закони й соціальні обіцянки. Однак ми маємо незалежне й недоторкане власне життя. За це боролося не одне покоління українців, а ми забуваємо цінувати.

Велике значення для українців має історія, адже недарма кажуть: «Хто не знає своєї історії, той не має майбутнього». На цьому твердженні я акцентував би найбільшу увагу. Аби Україна стала самостійною, її народ пережив дуже багато горя та війн. А знаєте, чому нас намагалися полонити? Тому що в надрах української землі міститься багато корисних копалин, землі наші родючі, а люди дуже мудрі та працелюбні.

Особливо я пишаюся досягненнями нашого народу в багатьох сферах мистецтва. Серед митців хочу виділити постать митця, якого знають не лише в Україні — це видатний поет Тарас Григорович Шевченко. За своє життя він написав дуже багато творів і майже в кожний із них вкладав патріотичну ноту. Я неймовірно поважаю цього митця, який в складних умовах, ризикуючи власним життям, продовжував закликати співвітчизників боротися за свободу. На написання цього твору-роздуму мене надихнула творчість Т. Шевченка, а ще вірш не менш талановитого поета В. Сосюри:

Любіть Україну, як сонце любіть,

Як вітер, і трави, і води…

В годину щасливу і в радості мить,

Любіть у годину негоди…

Співгромадяни! Так, наша країна далеко не ідеальна. Однак пам’ятайте, ідеал існує лише в мріях і кожний із нас теж має свої недоліки. Тож, українці, я закликаю вас поважати рідну землю! Я пишаюся тим, що я українець! Приєднуйтеся!