Ректор НУГЗУ
генерал-лейтенант
службы гражданской защиты
Садковой Владимир Петрович

Дорогие друзья!

Спасение человека в любой чрезвычайной ситуации — благородный, ответственный и, вместе с тем, опасный и сложный путь тех, кто по зо­ву сердца избрал профессию спасателя. Эти смелые, му­жественные и решительные люди в нелегкой социально-экономической и политичес­кой ситуации сегодня с чес­тью исполняют свой долг перед народом, демонстри­руя настойчивость в выпол­нении поставленных задач.

Претворяя в жизнь девиз — «Предотвратить, спасти, по­мочь», они в трудный час всегда на страже жизни и здоровья граждан Украины, преодолевают последствия чрезвычайных ситуаций, оказывают помощь тем, с кем случилось несчастье. Народ­ная "Служба спасения 01" — единственная служба, кото­рая всегда рядом с людьми, всегда в полной боеготов­ности. И высококвалифици­рованные специалисты сво­его дела, которых готовит Университет гражданской за­щиты Украины, ведущее выс­шее учебное заведение это­го профиля, всегда были, есть и будут образцом высо­кой профессиональной под­готовки, самоотверженности и мужества.

подробнее »

      Мабуть, кожна людина вважає, що її місто або село, де вона народилася і живе, - найкращий куточок землі. Та це і зрозуміло, бо це місце єдине, неповторне: воно викохало тебе на своїх долонях, збагатило тебе своєю красою, подарувало друзів. Ти - його часточка, його любий син і надія. Таким для мене є мій Харків - добрий і чесний трудівник, допитливий дослідник, культурний діяч. У ньому дивовижно переплітаються сива й славна давнина і запал молодості, модернізовані новобудови й величезні шедеври архітектури минулих століть. Він серйозний і водночас веселий, гомінкий і поважно тихий. Він гордо несе свою славу день за днем із покоління в покоління вже близько трьох з половиною століть. Я люблю його щирою й ніжною любов'ю. Найбільше він подобається мені у весняному цвітінні каштанів і яблунь, сповнений ароматом квітучого бузку і свіжого зеленого вбрання. Яскраве сонце заливає свіжі асфальти і молоду траву, віддзеркалюється у вимитих відчинених шибках. А який він загадково дивний взимку! Цієї пори він найчарівніший увечері, коли на білій ковдрі снігу велично сплять дерева, вгамовуються і затихають будинки. Золотом вкриває мій Харків осінь. Мені здається, вона у нас особлива, може, це тому, що в місті багато дерев, особливо кленів, і коли вони скидають своє листя нам під ноги, вся земля стає золотою. Кому як, а, не мені жаль наступати на цю красу. Літо розмальовує вулиці Харкова різнобарв'ям. Та, зізнаюся, я чомусь не дуже люблю моє місто влітку. Може тому, що після прозорої дзвінкої весни на нього лягає спека, пилюка і загазоване повітря. Стає сумно. Хоч, може, цей сум має іншу причину? Літні канікули розлучають мене з багатьма друзями… Я йду вулицями Харкова, зливаюся з перехожими і відчуваю себе господарем (вірніше сказати, одним із господарів) рідного міста. Бо пройде зовсім небагато часу, і його буття залежатиме від мене і таких, як я.

     Ще я дуже пишаюся тим, що саме Харків буде містом-господарем Євро-2012. Я вважаю, що це шанс, який допоможе Харкову зарекомендувати себе на високому рівні перед іншими містами та країнами.

       Це саме нам розбудовувати наше місто вже через декілька років, і від нас залежатиме його майбутнє. Я впевнена, якщо і надалі в серцях наших палатиме вогонь любові до Харкова, то повік не згасне його слава!